22.10.2017, Неділя, 03:44

"Я дуже задоволена.
І дуже щаслива, що Славчик Шевчук став великою людиною!
І що у нас вчився!",
- Чеслава Йосифівна Рижова із Борислава
19 червня 2011



Рижова Чеслава Йосифівна народилася в 1941 році у місті Бориславі. Вчилася в Бориславській середній школі №8, у Львівському культосвітньому технікумі та Рівненському інституті культури ім. Лесі Українки. У 1980 році повернулася на роботу у Бориславське медичне училище, де працювала донедавна на посаді завідувачки бібліотекою. Про неї можна розповідати багато і навіть ставити її за приклад. А ще Чеслава Йосифівна перша «класна дама» Шевчука Святослава «на стороні», себто, не в школі, зі стажем у рік і два місяці. А ще – її оселя стала першим домом для подорослілого Святослава, за що Юрко Шевчук відремонтував так телевізор, що він зламався аж у минулому році. А ще…, але про все за порядком…

На сей раз я про медичних працівників, які нині мають свій День. Я про День медичного працівника, який відзначають в Україні відповідно до Указу Президента України від 3 червня 1994 року. Святкують нині усі, хто має папір на таке, і вміє надати найнеобхіднішу допомогу у найпотрібніший момент. Нагадаю, Президент України Леонід Данилович Кучма на підтримку ініціативи працівників установ і закладів охорони здоров’я України встановив в Україні професійне свято працівників галузі охорони здоров’я - День медичного працівника, яке відзначають щорічно у третю неділю червня. Сего року то випало на 19 червня. За різне варто шанувати жертовних людей, милосердних людей, особливо в часи, коли бракує найголовнішого – милосердя! Взагалі-то, люди в білих халах із неабияким почуттям. В тому числі із почуттям гумору стосовно самих себе. «Лікарю, моя дружина говорить уві сні. І що вона каже? Весь час повторює: «Ні, Василю, ні!». Ну, це не так страшно. Так, але мене звати Дмитро. Все одно нічого страшного, поки вона каже, ні!». Чи інше: «Лікар оглядає хворого і приговорює: добре, добре, добре, дуже добре… Хворий, який почуває себе погано, зморщившись, запитує, а що доброго? Добре, що у мене цього нема!». І зовсім: «Сестро, куди мене везуть? У морг! Але… я ще не помер! Так, ми ще не доїхали!».

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) перше своє спілкування за власної ініціативи розпочав із молоддю 17 травня в актовій залі Культурно-мистецького центру НаУКМА. Тоді, роздумуючи  про науку, про те, що «ми сьогодні в Україні потребуємо здорової справді глибокої науки, яка би була справжньою наукою» навів за приклад не для наслідування Трохима Лисенка, відомого в радянський період генетика, засновника мічурінської агробіології. За шкільну програму таких знань не дають (провела експеримент із нинішньою випускницею. Іванка не знає, хто такий Трохим Лисенко). Певно, такі здорові глибокі знання із біології нинішній Блаженніший Святослав здобув і не в теологічних навчальних закладах (не екзаменувала ані семінаристів, ані майбутніх докторів богослов’я). Вже як Глава УГКЦ на першій же своїй прес-конференції розповів про свою армійську службу. Про медслужбу, де «наш начмед – підполковник медичної служби, за національністю єврей, - коли звільняв мене в запас, подарував мені Євангеліє і книжку Ренана «Життя Ісуса Христа». Покликав мене в кабінет і сказав: «Славичек, знаешь, я думаю, что нельзя писать на святых книгах. Но это наша память о тебе».

На офіційному сайті Української Греко-Католицької Церкви відомостей про навчання Блаженнішого Святослава в медичному навчальному закладі не зазначено, проте у Шевчука Святослава Юрійовича є закінчена медична освіта. По Бориславському медучилищу ще 3 березня 1989 року був підписаний наказ за №28. Параграф третій зазначеного наказу був про те, що, у зв’язку із успішною здачею державних екзаменів на фельдшерсько-акушерському відділенні, за рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 2 березня 1989 року (протокол №18) присвоїти кваліфікацію фельдшера і видати дипломи з відзнакою 23 випускникам. Серед них - Святослав Юрійович Шевчук під сімнадцятим номером, якому видали диплом за  №815425. Потяг до медицини у очільника греко-католиків, певно, від хресної мами, на жаль, покійної. Пані Марія Вінтон – найстарша дочка Михайліни та Івана Шевчуків, сестра батькова, працювала все життя медичною сестрою.

Нині Бориславський медичний коледж чомусь на вулиці Шкільній, хоча окрасою вулиці, безумовно, є сам коледж. Проте, коли вступав нинішній Блаженніший Святослав до Бориславського медичного училища, то його адреса була 293760, м. Борислав, вул. Комсомольська, 37, телефон 22-62. Майже через двадцять шість років потому довкола коледжу зелений доглянутий двір. Статуя Пречистої Діви Марії. Головна споруда з євровікнами.  Допоміжні споруди з євровікнами. Гуртожиток з євровікнами. Впорядкований сад. Впорядкована спортивна площадка. Прямую в коледж. Зустрічають Тарас Шевченко та Іван Франко. Український Прапор та Український Герб. Духовні заповіді українця. Про останні питаю директора, хто автор. Дивується моєму питанню: Українець, звісно! Кажу директору, хто я така і що хочу. Дивується приємно, бо я до них доїхала першою. Іде назустріч. Приносить папку із зав’язками. Переглядаю її вмістиме. Фотографія три на чотири, на якій в краватці уже парубок. Далі читаю акуратним почерком заяву, за якою Шевчук Святослав Юрійович просився на денне відділення Бориславського медичного училища по спеціальності фельдшерській. Про себе тоді повідомив рік, місце, число і місце народження, написав, що українець за національністю; у графі партійність вказав «член ВЛКСМ». За соціальним станом він тоді був учень, мав вісім класів середньої школи №10 міста Стрия Львівської області. А ще у Заяві Станіслав Юрійович вказав, що після закінчення школи був нагороджений похвальною грамотою та вивчав у школі англійську мову. У Заяві тоді Святослав Юрійович подав відомості про батьків. Його батько – Шевчук Юрій Іванович, у той час працював старшим електромеханіком Стрийської дистанції сигналізації та зв’язку Львівської залізниці. Його мати – Шевчук Віра Василівна, викладач Стрийської дитячої музичної школи.

Відповідно до тогочасних Правил прийому додав такі документи: Свідоцтво про восьмирічну освіту, медичну довідку за формою 086У, чотири фотокартки розміром три на чотири та похвальний лист. Восьмикласник Шевчук особисто підписався 10 червня 1985 року, чим засвідчив правдивість інформації. Свідоцтво про восьмирічну освіту з усіма п’ятірками. Медична довідка за 61 номером, видана 6 червня 1981 року із висновком «годен для поступление в медучилище». На бланку Міністерства освіти УРСР двома мовами Похвальний лист від 8 червня 1985 року за №619 про те, що ним нагороджений учень 8-го класу середньої школи №10 міста Стрия Львівської області Шевчук Святослав за відмінні успіхи та зразкову поведінку. Під Похвальним листом підписався директор та двоє вчителів.

2 липня 1985 року по Бориславському медучилищу було підписано директором Романом Івановичем Пацюрком наказ №73. Підставою для наказу став протокол засідання приймальної комісії №4 від 29 червня 1985 року. Пункт третій зазначеного наказу звучав так: «У відповідності з 23 пунктом Правил прийому до середніх спеціальних навчальних закладів СРСР на 1985 рік зарахувати без вступних іспитів на фельдшерську спеціальність юнаків на базі 8-річної освіти, придатних для служби в рядах Радянської Армії і нагороджених Похвальним листом». Всього було зараховано 21 хлопця. Першим за списком був Шевчук Святослав Юрійович, а сьомим ... Франко Іван із Нагуєвичів, правда по батькові Михайлович.

31 серпня 1985 року Святослав Шевчук підписав Урочисту обіцянку першокурсника Бориславського медичного училища. Ставши учнем Бориславського медичного училища, Святослав Шевчук тричі пообіцяв сумлінно вчитися, наполегливо оволодівати обраною спеціальністю; неухильно дотримуватися соціалістичного гуманізму, особливо у ставленні до хворих; засвоїти моральний кодекс будівника комунізму, керуватися ним в усьому житті; брати активну участь в громадській суспільно-корисній роботі; завжди і всюди дорожити честю Бориславського медичного училища. Присягу Шевчука-першокурсника було прийнято 31 серпня 1985 року, про що сам Святослав засвідчив особистим підписом.

Учень Бориславського медичного училища Святослав Шевчук отримав учнівський квиток за №398. Витяг з Правил для учнів медичного училища у квитку були зазначені обов’язки учня. Зокрема, учень медичного училища зобов’язаний був а) уперто і наполегливо оволодівати знаннями, акуратно відвідувати заняття, своєчасно виконувати домашні завдання, практичні роботи в лабораторіях і кабінетах, складати екзамени у визначені строки, проводити навчальну і виробничу практику; б) бути дисциплінованим, неухильно виконувати розпорядження директора, його заступника по навчальній частині та викладачів; в) бути культурним і ввічливим в поводженні з директором, його заступником по навчальній частині; г) виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; д) бережно ставитися до майна училища; е) мати при собі Учнівський квиток і дбайливо його зберігати.

У Листку успішності та поведінки Шевчука Святослава значиться, що учень Шевчук за весь час навчання (чотири курси сім семестрів) вивчав 37 предметів. За книжкою успішності учня середнього медичного учбового закладу (залікова книжка) Шевчук Святослав Юрійович найперше в училищі склав на відмінно латинську мову. То було 3 січня 1986 року. На Різдво того року у його заліковій книжці є відмітка "відмінно" за фізику; на Свят-Вечір складав історію, а 8 січня  російську та українську літературу. Ще за перший семестр його оцінювали із математики, хімії, біології, іноземної мови, анатомії та фізіології. Все було також на п’ять.

У другому семестрі до фізики, математики, хімії, біології, історії, української літератури та англійської мови додалися фізіологія, мікробіологія, інформатика, фармакологія, анатомія та патологія. На екзаменаційну сесію було винесено російську літературу, математику, анатомію та фізику. Того семестру оцінювали ще фізкультуру. Четвірки, які "злапав" Святослав Шевчук в Бориславському медичному училищі, всі були у другому семестрі. З фізкультури та російської літератури – 17 червня та 24 червня 1986 року – такі собі невдалі календарні дні для Його Блаженства Святослава!

Із медичних дисциплін вивчав основи медичної етики, внутрішні хвороби, хірургічні хвороби, ПВМ, фармакологію, гігієну, акушерство, дитячі хвороби, інфекційні хвороби, очні хвороби, соціальну гігієну, шкірні хвороби, ВМП, епідеміологію, нервові хвороби, хірургію, реанімацію, фізіотерапію, хвороби зубів, ЛОР-хвороби, основи реанімації, гінекологію, терапію, фізіотерапію. Проходив практику в ролі молодшого медперсоналу, починаючи із третього семестру. Кажуть, днював і ночував у пологовому будинку та біля новонароджених. Із загальних наук вивчав суспільствознавство, радянське право, охорону праці, економічну теорію і на другому курсі основи наукового атеїзму.

Звісна річ, що учні Бориславського медичного училища, студенти Бориславського медичного коледжу, викладачі училища та коледжу, два директори (Роман Іванович та Ігнат Васильович) пишаються своїм одногрупником, однокурсником, колегою та вихованцем. Щиро кажуть: «То ж дай, Боже, сил новому Главі у процвітанні Української Греко-Католицької Церкви!». «Нафтовик Борислава» за 6 квітня 2011 року порадів, що новий Глава УГКЦ Святослав Шевчук свого часу закінчив Бориславське медучилище. У Бориславі щиро дивувалися: чи міг хтось у Бориславі чверть віку тому подумати, що «цей, тоді ще безвусий юнак, якого як відмінника навчання без екзаменів прийняли в Бориславське медичне училище на спеціальність «Лікувальна справа», з часом стане такою відомою постаттю в українському духовному світі – стане Патріархом Української Греко-Католицької Церкви».

Закономірно, що таким учнем гріх не гордитися. У «Нафтовику Борислава» за 8 квітня сего року Роман Поцюрко, нинішній почесний директор Бориславського медичного коледжу, а в час навчання Святослава Шевчука повноправний керівник, написав статтю «Святослав Шевчук, Глава УГКЦ – наша гордість». Директор учня Святослава Роман Іванович пригадав, як 10 червня 1985 року до приймальної комісії Бориславського медичного училища здавав документи п’ятнадцятирічний Святослав Шевчук. Це правда, що перші зрілі уроки людинолюбства нинішній Блаженніший засвоював у Бориславському медичному училищі. Це правда, що надто цікавий учень на кожний урок спонукав своїх вчителів по-особливому готуватися, уважно зважати на деталі. Роман Іванович і нині не зізнається, що в певний час мав «проблеми» із верхами, бо з його медичного училища священиками стали дев’ятеро. І це при тому, що середні медичні заклади здебільшого називають «подіумом для наречених».

У бесіді Роман Іванович слушно зауважив, що «служіння людям – то найвища місія духовного настоятеля церкви, бо ніщо так не возвеличує і не дає право відчувати себе людиною, як праця, в яку віриш та яку любиш і поважаєш її в інших людей. Без духовності і в людства нема майбутнього. Каже, що кожну людину в житті мають супроводжувати троє лікарів: один для тіла – медпрацівник. Один для розуму – педагог. Один для душі – священик. У Блаженнішого Святослава поєднані усі ці визначальні критерії людського життя. «Люди, зайняті поверненням духовного здоров’я іншим людям, виявляючи розумне поєднання самопожертви і людяності, стоять найвище за всіх великих на цій землі. І мені приємно наголосити, що мав можливість вручити диплом з відзнакою 1989 року майбутньому предстоятелю Греко-Католицької Церкви».

Їхній Святослав приїжджав до Борислава, коли було святкування 60-річчя коледжу. Як почесний гість. Тоді їхній славний учень був ректор Львівської духовної семінарії і ділився своїми планами на Аргентину. Правилася Служба Божа з нагоди 60-річчя в Церкві святої Анни. Це в тій церкві, де є 197 мощей святих.  Там є мощі дідуся і бабусі Ісуса Христа. Є навіть хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа.  Святі Павло, Петро, їхні мощі. Родина Матері Божої… У Бориславі тепер по черзі розповідають про мощі. І про свого Святослава…

У нинішньому Бориславському коледжі дуже горді, що їхній Учень не забуває свій навчальний заклад, в якому успішно навчався мудрості медицини. Що саме у них склався як прекрасний харизматичний оратор. Перші слова вдячності звучали перед викладачами і студентами на випускному Святослава Шевчука. Кажуть, що тоді нинішній Блаженніший Святослав дуже гарно підготувався, багато латинської термінології цікавої вжив. З нагоди святкування 60-річчя коледжу мав також Слово. Між іншими, сего листопада коледж святкуватиме 65-річниці, і Блаженніший Святослав пообіцяв заїхати до Борислава!

А нині я щиро ДЯКУЮ всім у Бориславі за їхнього/нашого. Учня і Партіарха. . Бо перші дорослі уроки людинолюбства на стороні – то були в Бориславі! А Чеславі Йосифівні за смачні її сніданки та вечері…  І, звісно, вітаю  медиків Бориславського медичного коледжу. Романа Івановича та Ігната Васильовича! Їх послідовників і однодумців! Однокурсників, однокашників і нинішніх студентів! Працюйте, навчайте, виховуйте! Наступників?! Послідовників?! Найперше – гарних Людей!

РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України,
Блог Надії Князев,
19 червня 2011






Інші статті:

Галицьке золото

Великі Українці - Іван Франко (2008)

Бориславська церква, де зібралися півтисячі святих

Покинуте місто: Борислав Станіслава Рахвала

Історія Галичини — на екрані

---------
Є про що поговорити? - заходьте на форум!

Прагнете новин? Вам сюди - новини мого міста



Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!