Подібно до сусіднього Дрогобича, де періодично відбуваються засідання Дискусійного клубу, і в нашому місті провели перше таке засідання. Хто став його учасником, і про що говорили, досить детально описав Анатолій Власюк. Наші представники не були присутніми на цьому засіданні, тож за правдивість викладеного ручатися не можемо.

Подаємо повний текст статті, опублікованої на сайті http://tustan.io.ua.




У Бориславі започаткували проведення Дискусійного клубу.
 

 
Перше його засідання відбулося 13 лютого в приміщенні Бориславської друкарні. Його учасники розглянули питання "Сильна громада - сильна влада - сильна опозиція”.

На жаль, довелося констатувати, що нині в Бориславі маємо слабку громаду, слабку владу і слабку опозицію. Ця ситуація на руку владі, яка за таких обставин може кулуарно приймати рішення, не радячись з громадою, а тим більше з опозицією. За великим рахунком влада хоча й обрана демократичним шляхом, але фактично представляє меншість бориславської громади, адже тих, хто не прийшов на вибори в 2010 році, і тих, хто голосував за інших кандидатів у міські голови і кандидатів у депутати, є значно більше, ніж тих, хто підтримав нинішніх можновладців.

Участь у Дискусійному клубі взяли представники різних політичних сил і громадські активісти. На відміну від сесійних засідань у міській раді, розмова велася толерантно, хоча й були протилежні думки, скажімо, у депутата Бориславської міської ради Михайла Лазара і колишнього завідувача відділу культури Бориславського міськвиконкому, а нині безробітного Андрія Спаса, з одного боку, та депутатів Бориславської міської ради Олександра Зварича та Ігоря Михаця - з іншого.  Однак всі зійшлися на тому, що в своєму місті маємо разом розв’язувати наболілі проблеми.

Активну участь у дискусії взяли колишній міський голова Борислава Микола Тустановський, колишній секретар міської ради, а нині доцент Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Мирон Цайтлер, керівник Бориславської міської організації Партії регіонів Валерій Настенко, Почесна громадянка Борислава Ольга Швед, тимчасово безробітний Василь Ципайло, активістка екологічного руху Ольга Максимович, директор Бориславської друкарні Мар’ян Наминанік та інші.

У результаті дискусії виокремилося декілька питань, які розглядатимуться на наступних засіданнях. Зокрема, мова йде про проблеми водопостачання, екологічні проблеми, проблеми доріг, безробіття, а також свободи слова. Це те, що, як кажуть, лежить на поверхні, а загалом проблем існує дуже багато, так що говорити буде про що. А ще більше треба зробити, щоби розв’язати ці та інші проблеми. Загалом маємо зрозуміти, що Борислав повинен стати європейським містом. Усі, хто в цьому зацікавлений, повинні задля цієї мети прикласти максимум зусиль.
 


На думку колишнього міського голови Миколи Тустановського, слід об’єднувати владу й опозицію нагорі, на обласному рівні і на місцях. Раніше партійна належність не мала значення. Головним для депутата було те, що його обрала громада. Він намагався виконати те, що обіцяв людям. А зараз головним стало те, до якої партії ти належиш. Без партійної прив’язки багато людей не потрапило би до Верховної Ради і місцевих рад. Кожна влада є від Бога, і кожний народ має ту владу, яку заслужив у Бога. Він зазначив, що ніколи би не ризикнув давати такі обіцянки, як собі дозволили ті, хто нині прийшов до влади.

Окремо Микола Тустановський зупинився щодо останнього конфлікту, пов’язаного з передачею земельних функцій від секретаря міської ради до першого заступника міського голови. Все прописано в законі з цього приводу, не треба винаходити велосипед. Говорив він і про Романа Соловчука, і про те, що жалкує, що свого часу не викинув його із газети. Вже давно треба дати хід кримінальній справі проти редактора "Нафтовика Борислава”.

Микола Тустановський нагадав, що коли він був міським головою, Борислав займав у рейтингу останні місця. До кінця каденції він довів місто до 3-4 місця. Нині Борислав знову внизу за приблизно двадцятьма різноманітними показниками. Він нагадав, що готується новий закон про місцеве самоврядування, де буде чітко видно, скільки податків залишиться на місцях. Проблематично, як тоді виживатиме Борислав. Тим більше, що зараз у місті аж 12 тисяч пенсіонерів - і це найвищий показник по області у відсотковому порівнянні з загальною кількістю людей. Є загроза, що й НГВУ "Бориславнафтогаз” можуть відібрати у міста. Тоді Борислав втратить останню перспективу. Опозиція має контролювати владу.

Депутат Бориславської міської ради Михайло Лазар зауважив, що на сьогоднішній день податок із зарплати бюджетних установ перевищує податок із зарплати НГВУ "Бориславнафтогаз” і УБР. "Це означає, що ми банкрути”, - підкреслив він.
 


Ольга Максимович, представник громадської організації "Еко-культура”, розповіла про те, як перед владою піднімали питання про чистоту міста, про обладнання майданчиків для сміття й таке інше. Триває листування, але відповіді зовсім не задовольняють, а проблему не розв’язують. Засмічений Попелівський цвинтар, на якому ховають бориславців. Саме мешканці Попелів вивозять під цвинтар сміття.

Вона переконана, що треба вести просвітницьку роботу, розвішувати плакати на екологічну тему. Триває своєрідне протистояння між владою і "Еко-містом”, які сперечаються між собою, хто має відповідати за порядок у цих питаннях, а віз і нині там. На майбутнє можна працювати, якщо залучимо до екологічної пропаганди дітей. Якщо змалку вчити їх не кидати папірці куди попало, в дорослому віці вони будуть вимагати чистоти від інших.

Лідер Бориславської міської організації Партії регіонів Валерій Настенко розповів про те, як на вулиці Коваліва люди кидають сміття де попало, хоча поруч є смітники. Ми хочемо йти в Європу, а маємо таку низьку культуру. В його під’їзді хтось приніс унітаз і в нього нагадив. Валерій Настенко написав плакат про ідіотів, які дозволяють собі гадити в під’їздах. На другий день унітаз зник. "Чисто не там, де метуть, а там, де не смітять”, - наголосив він. Хто засмітив річки, якщо не ми?

На думку Валерія Настенка, Східниця являє собою приклад успішного господарювання. Два роки тому на це селище страшно було дивитись, а нині його не впізнаєш. Східниця має великий бюджет, стільки ж дає держава, плюс інвестиції з Євро-союзу. "Вони не знають, куди дівати гроші”, - напівжартома-напівсерйозно сказав він. Борислав повинен учитись у Східниці, як треба господарювати. Він переконаний, що хоч і належить до Партії регіонів, але не може бути в жодній опозиції до бориславської влади, хоча там більшість належить Фронту змін. "Я за те, щоби в Бориславі жили краще”, - підкреслив Валерій Настенко.

Михайло Лазар вважає, що лише гола екологічна пропаганда нічого суттєвого не дасть, а призведе до звичайної демагогії. На його думку, має буде державна підтримка екологічних заходів. Приятель Михайла Лазара із Італії розповідав про графік вивезення сміття. Запізнився - машина поїхала. У нас, на жаль, не те що графіка нема, а сміття довго не вивозять.
 


Доцент Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Мирон Цайтлер говорив про зародження паростків громадського руху. На його думку, проблема не в тому, хто голова міста і хто в опозиції до нього. Центр проблеми - у громаді. Важко дати однозначну відповідь, яким чином підняти громаду. Це дуже важка і рутинна робота, але її треба робити. Він мешкає на Нафтовій, і щодня бачить, як люди кидають сміття будь-де. Мирон Цайтлер написав плакат: "Не кидайте сміття. Вчіться культури!”. Цей напис простояв рівно тиждень. Ми маємо проблему в мисленні, у свідомості.

На його думку, на Дискусійному клубі зібралися люди з риторикою під майбутні вибори. Він вважає, що можуть бути претензії до команди міського голови, але загалом він на своєму місці. Є питання до опозиції, бо знаємо її з різних боків. Однозначно звинувачувати місцеву владу, що вона винна у проблемах, не можна. Треба зрозуміти, в яких умовах вона перебуває.

Мирон Цайтлер вважає, що ми повинні навчитися дискусії, тобто толерантно ставитись один до одного.

На думку колишнього завідувача відділу культури, а нині безробітного Андрія Спаса, вся проблема, як у тому анекдоті, - тут треба всю систему міняти. Якщо за радянської влади все будувалося на брехні, то цей шлейф тягнеться і до сьогоднішнього дня. "Ми всі опортуністи, - підкреслив Андрій Спас, - тобто пристосуванці”. Ми знаходимо свою нішу, аби це нас влаштовувало. Громаді бракує ідей. Ці ідеї могли би об’єднати громаду. Бориславська громада не є унікальною сама по собі, але в наше місто з’їхалися люди зі всього світу. Здебільшого це люди з іншою субкультурою. Вони в своєму селі не дозволяють собі так поводитись, як роблять це в Бориславі. Але є інший бік медалі. Він не погодився з тезою Мирона Цайтлера про те, який хороший у нас міський голова. Політична сила на чолі з Володимиром Фірманом прийшла до влади на брехні. Тепер втілюють у життя свою програму в межах брехні, яку декларували. Моральна людина ніколи би не дозволила собі давати такі обіцянки, які не можна виконати. Наприклад, мова йде про відкриття скансену - музею під відкритим небом. Майже нічого не зроблено. Натомість Східниця вже хоч щось оформила власними силами.

Не видно у Бориславі розвитку туризму, хоча можновладці обіцяли, що він буде кращим, ніж у Львові та Києві, разом узятих. У нас системно нищать те, на чому той регіон може вижити. Звичайно, треба жити за ресурсами. І громада свідома цього. Але чому Партія регіонів у Бориславі не критикує місцеву владу? А місцева влада, своєю чергою, мала би критикувати їх, бо як можна вижити за такої системи фінансування, ще й коли казначейство не пропускає гроші. Нас дусить подвійна мораль, бо нерідко зарплати виплачуються в конвертах.

На жаль, дуже живучим виявився редактор "Нафтовика Борислава” Роман Соловчук, якого інакше як Сволочук у громаді й не називають. Він потрібен для кожної влади. Правдивий журналіст має висвітлювати те, що відбувається. Не кращою є позиція і місцевого радіо. В нас не працює наша медіа.

Великий вплив у нашому місті, на думку Андрія Спаса, мала би мати релігія. Але Борислав є унікальним, бо тут розташовані всі можливі ортодоксальні та протестантські течії, за винятком хіба що "Білого братства”. Навіть індуси приїжджають. І на цьому ґрунті нас об’єднати теж неможливо. Тому нам потрібна велика ідея, велика думка, яка би могла нас об’єднати. Раніше цінували кадри, які щось вміли і щось робили. На жаль, нині так не відбувається. Цінують тих, хто більше прогинається під владою. Якщо ми будемо мудрі, знайдемо спільне рішення, тоді виграємо.



Директор Бориславської друкарні Мар’ян Наминанік вважає, що для сильної громади, сильної влади і сильної опозиції потрібні ідеальні умови. Якби таке було, мали би прекрасну ситуацію в місті. Таке може бути, якщо громаду задовольняє стан у місті, владу - фінансова ситуація, опозицію - влада, яка не робить нічого поганого. Але чому ми цього не маємо? На початку нова влада мала ніби непогані наміри. Була ніби єдність щодо проблеми сміттєзвалища. Але що маємо зараз? Таке враження, ніби там усе в порядку. Але й далі возять сміття - вже не через Дрогобич, а через Трускавець. І громаду вже не цікавить, який там стан справ. Наскільки ще того сміттєзвалища вистачить - ніхто не знає. Ось і припинилась співпраця влади і громади. Якби була така співпраця, не було би розмов про закриття бібліотек, шкіл і такого іншого. Якби влада була прозорою, можливо, громада б зрозуміла, що нема коштів усе утримувати. А потім влада каже: ніхто нічого не хотів закривати, це люди видумали. Так само хотіли закрити дитсадок у Губичах, але завдяки позиції депутата Ігоря Михаця цього не зробили. А на сесії кажуть, що й не збиралися закривати цей дитсадок. Для єдності необхідно, щоби громада була обізнана з діями влади. Не на часі зараз і будівництво пам’ятників. Мар’ян Наминанік виступив категорично проти будівництва статуї Святій Варварі. "Ми робимо з християнського міста ідолопоклонство?”, - задав він риторичне запитання. Без згоди громади поміняли герб Борислава. Газета "Нафтовик Борислава” показує лише все позитивне в місті. Але не все так добре у нас. Влада боїться критики, а Роман Соловчук є необ’єктивним журналістом.

На думку Миколи Тустановського, бориславці не мають інформації, а тому не можуть приймати правильне рішення. Він неодноразово звертався до Романа Соловчука не співати йому дифірамби, а писати лише правду. Якщо ми не навчимося говорити правду, то знищимо Борислав. Наше місто має перспективи, але треба належно використати все, щоби ці перспективи стали реальністю. Ніхто не дав права владі керувати на свій розсуд. Влада має діяти згідно чинного законодавства і працювати на громаду. Всі приходять до влади тимчасово. На жаль, зараз у нас вже не буде сильної громади, влади і опозиції, треба відкласти це питання до наступної каденції.

Михайло Лазар вважає, що виборчий закон був поставлений так згори, що громада не пропонувала своїх депутатів. Це робили партії. Громаду просто усунули. Підняття активності громади має йти з мікрорайонів Борислава. Потрібно повернути територіальні комітети. Все-таки люди збиралися, розв’язували проблеми свого мікрорайону. Представники територіальних громад мали би бути у виконавчому комітеті. Влада повинна роз’яснювати громаді кожний рядок бюджету, а не просто публікувати його для загального ознайомлення. Окремо треба зробити засідання Дискусійного клубу щодо засобів масової інформації, оскільки вони є провладними і на громаду не працюють.
 


Тимчасово безробітний Василь Ципайло вважає, що сила громади, влади й опозиції повинна проявлятись у загальному стані в місті. Сильна опозиція не повинна вставляти палиці в колеса міській владі. Опозиція повинна пропонувати і шукати шляхи розв’язання тих чи інших проблем. А завдання влади - приймати рішення і брати на себе відповідальність. Завдання ж сильної громади полягає в тому, щоби в Бориславі був кращий загальний стан. Сильна громада діє безпосередньо з опозицією, а опозиція підштовхує владу, показує їй шляхи розв’язання тих чи інших питань. Нема зв’язки між громадою, владою й опозицією, вона розірвана.

Спочатку міський голова зустрічався з партійними і громадськими організаціями. Була надія на зміни в Бориславі. У спадок міському голові дісталися проблеми, які не розв’язувались упродовж багатьох років. Незалежно від того, до якої політичної сили належав би міський голова, йому було би надзвичайно важко виконувати свої обов’язки. Весь міський бюджет здебільшого складається із субвенцій. Нема шляхів наповнення бюджету. З чого ми будемо жити? Знову чекаємо на те, що нам дасть Київ і Львів. Мабуть, дуже важко або навіть неможливо відродити ті промислові підприємства, які працювали в Бориславі. Громадські організації повинні мати надзвичайно великі повноваження для контролю влади. Це не значить, що вони повинні підміняти владу. Посадові особи повинні виконувати свої обов’язки.

Керівник Дрогобицької міської організації Фронту змін, депутат Бориславської міської ради Олександр Зварич розповів одну повчальну історію. Якось на підприємство, де працює п.Олександр, заїхав бус, з нього вискочило двадцять пенсіонерів у шортах. Він колись шукав, хто будував "бітумку”. З’ясувалося, приїхала внучка того архітектора, потім власника, який побудував ту "бітумку”. А дідо її був власником двох будинків біля педагогічного ліцею в Дрогобичі. Вона сказала, що приїде ще і поставить пам’ятну дошку, що це дідо побудував. Вона розмовляла польською мовою, її брат багато що пам’ятає, але не міг знайти в сучасному Бориславі свій будинок, який тоді стояв на вулиці гетьмана - а ось його прізвище забув. Чоловік її розмовляв російською, працював у фірмі "Шелл”. Він запитав, чи то ще працюють польські двигуни. Соромно говорити, але проти істини не підеш. Він гуляв по парку і бачив нафтові качалки. "За це нашу фірму вже би закрили”, - зауважив цей чоловік.

Який висновок, на думку Олександра Зварича, можна з цього зробити? Він знав, що є проблеми з водою, дорогами, екологією. Борислав, за великим рахунком, - місто-банкрут. Як бізнесмен, він може взяти кредит і віддати його. Борислав цього зробити не може, бо вже все було заставлено, як прийшла нова влада. Яку землю можна було продати і кому? На відміну від Трускавця, Борислав продавав землі за безцінь. Така сама проблема з Бориславським водоканалом. Не було кваліфікованих кадрів. Прийшов чоловік з Дрогобича, але вимагав стовідсоткового звільнення працівників. Колишні працівники не знати що робили на підприємстві. Труби просто лежали в землі, не були підключені до води. Всі все знали, але нічого не робили. Така сама проблема зі сміттєзвалищем і вивезенням сміття. Не знати, як і хто займався розв’язанням цієї проблеми. Були судові засідання, але суди місто програло.

Відповідаючи на моє питання, чи знав місцевий Фронт змін, коли йшов до влади, що у Бориславі така критична ситуація, Олександр Зварич чесно відповів, що не знав. А як же тоді з відповідальністю у цієї політичної сили та її конкретних представників?

Зараз молодіжна організація Фронту змін пікетуватиме сміттєзвалище, аби не пускати туди машини. Мала би і громада підключитись до цього. Це все мали би висвітлювати засоби масової інформації.

Олександр Зварич підкреслив, що прийшов на Дискусійний клуб, аби знайти спільну мову. І справді, він не протиставляв себе іншим, вважав несолідним відповідати на критичні зауваження опонентів. Він не вважає себе політиком, а підприємцем, хоча і є керівником політичної сили в Бориславі. "З Михайлом Лазарем ми можемо дискутувати в сесійній залі, а тут повинні знаходити спільну мову”, - підкреслив Олександр Зварич. Вже нема часу на критику, треба працювати.

Михайло Лазар зауважив, що проблема Борислава в тому, що приходять люди, які є дилетантами. Як можна було йти до влади і не знати проблем, а тим більше не мати плану їх розв’язання? Треба було цікавитися життям Борислава, про ці проблеми писали газети. Біда в тому, що приходить нова влада і тоді починає вчитись. Може, вже навчились за два роки. А, може, і не навчились. А вже скоро й каденція закінчується. Така ж ситуація по сміттєзвалищу. Михайло Лазар був противником фірми, яка буцімто мала його облаштовувати. Більшість голосувала "за”. Немає й по сьогодні рішення виконавчого комітету про дозвіл завозити трускавецьке сміття на бориславське сміттєзвалище. А треба просто наряд міліції поставити на в’їзді в Борислав і не пустити жодної машини "Еко-міста”. Чому цього не було зроблено? Мабуть, зіграла свою роль "фінансова ситуація”. І нинішня влада ніяк не хоче з цим навести порядок. Треба прийняти рішення виконавчого комітету. Нинішня влада має повне право це робити. А якщо влада програє суди, це, звичайно, погано, але, мабуть, потрібні юристи відповідної кваліфікації, аби протистояти опонентам. Приватна фірма, яка судиться з Бориславом, дбає про свій юридичний захист. Головний висновок: той, хто йде до влади, повинен мати всю повноту інформації й знати, як розв’язувати проблеми.

Депутат Бориславської міської ради Ігор Михаць говорив про проблеми мікрорайону Губич, а також про земельні питання. Він зазначив, що до очолюваної ним земельної комісії нема великих претензій з боку бориславців. Розповів він і про конфлікт, коли міський голова своїм розпорядженням передав земельні питання у відання першого заступника, хоча раніше цими питаннями займався секретар міської ради. При цьому Ігор Михаць зазначив, що  нема протистояння між міським головою і депутатами від Фронту змін, хоча учасники Дискусійного клубу сприйняли цю заяву з сумнівом...
 

Останні новини:

В селі Довге таки буде ГЕС

Шевченківські дні у Бориславі

Знову про Паломницький Центр

Для Вас, жінки

Проблеми водопостачання міста та шляхи їх подолання???

---------
Є про що поговорити? - заходьте на форум!

Прагнете новин? Вам сюди - новини мого міста

---

Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!