Історико-географічна довідка про Борислав
Борислав (Boryslaw - польською, Борислав - російською, Boryslav - англійською, Boryslau, Borislaw — німецькою.) - місто у Львівській області. Територіально розташоване на півдні центральної частини Дрогобицького району, хоч адміністративно не входить до нього, а є містом обласного підпорядкування.
Борислав розташований у передгір'ї і на схилах гірського масиву Східні Бескиди в Українських Карпатах, у міжгірних улоговинах річки Тисмениця. Місто розташоване на висоті 308-641 метр над рівнем моря. Поблизу Борислава розташований Національний парк «Сколівські Бескиди».
Сусідами міста Борислав є місто Трускавець - на сході, село Попелі - на півночі, та на заході — село Опака.
Окрім уже згаданої річки Тисмениці через Борислав протікають її притоки: річки Раточинка, Крушельниця, Понерлянка, Лошань, потоки Безіменний, Ропний та інші.
Як стверджують науковці, Борислав — єдине місто у світі, яке виникло на промисловому нафто-озокеритному та газовому родовищі.
На території міста знаходяться два об'єкти природно-заповідного фонду Львівської області:
- Бориславський розріз палеогену (м.Борислав, лівий берег р. Тисмениці);
- Найпродуктивніша нафтова свердловина № 298 (м.Борислав, вул. Б. Хмельницького, 64)
Клімат Борислава -
помірно-континентальний. Середньорічна температура +7,6°C робить клімат
Борислава схожим до клімату кавказьких курортів, зокрема до
Кисловодська. Для Борислава характерна висока вологість повітря (взимку —
71-81%, влітку — 83%) і понижений атмосферний тиск, який коливається
протягом року в межах 725—742 мм. рт. ст. Найбільша кількість опадів у
Бориславі припадає на період кінця весни і літо (особливо червень і
липень), а найменше — взимку.
На території Борислава та навколо знаходяться родовища нафти, газу, озокериту, менілітових сланців, піску, гіпсу, солі. Існують також і 10 джерел мінеральних вод типу «Нафтуся».
Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень — Борислава, Бані Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович, які від другої половини XIX ст. швидко розбудовувалися і на початку ХХ ст. злилися в одне місто.
Перша писемна згадка про Борислав — у грамоті польської королеви Ядвіґи від 19 березня 1387 р. Назву міста «Борислав» пов’язують із словосполученням «славні бори», хоча найвірогідніше назва слов’янського села походить від поняття «бор», що означало підвищення, вкрите дрімучим хвойним лісом.
Від середини XIX ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти, озокериту і газу. У 1873 році у Бориславі було близько 12000 ям-криниць, з яких видобували нафту і озокерит 75 великих та 779 малих підприємств, на яких працювали біля 10,5 тисяч робітників. Промислова розробка бориславського нафтового родовища досягла апогею 1909 року і становила 5 відсотків світового видобутку нафти.
Бориславське родовище озокериту — одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. У другій половині XIX ст. бориславський озокерит використано для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США.
Завдяки своїй всесвітній славі, як одного з найбільших центрів нафто– і озокеритовидобутку, а також повісті І.Франка „Борислав сміється”, одного з перших великих художніх творів у світовій літературі на виробничу тематику, місто здобуло популярність та розголос далеко за межами краю. Фірми США, Канади, Бельгії, Франції, Німеччини вели нещадну експлуатацію родовищ, не приділяючи жодної уваги охороні навколишнього середовища та безпеці праці.
Про розвиток промисловості у Бориславі розповідали письменники: Іван Франко — збірник «Борислав» (1877), прозові твори, повісті: «Boa constrictor» (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1881), «Дещо про Борислав» (1882). Численні нариси та оповідання написав письменник і педагог, освітянський діяч, автор шкільних підручників, публіцист Стефан Ковалів.
Станом на 2004 рік Борислав входив до числа шести найзеленіших міст України. Площа зелених насаджень у місті перевищувала міжнародні норми (не менше за 20 кв. м на одного мешканця) і становила 69,8 кв. м на одного мешканця .
Сьогодні у Бориславі — 9 загальноосвітніх шкіл, санаторна школа-інтернат, спецшкола-інтернат, державна гімназія загальноосвітнього профілю, Мала Академія Наук, Бориславський медичний коледж, Бориславський професійний ліцей, 13 дошкільних закладів, дитячий будинок, 5 лікувальних установ.
У Бориславі знаходяться пам'ятники Т. Шевченку (1940 р.), І. Франку (1958 р.), А. Міцкевичу (1898 р.), С. Бандері (1998 р.), пам'ятний знак «Хрест Свободи» або «Скасування панщини 15 травня 1848 р.» (1998 р.), пам'ятна таблиця винахіднику промислової нафтопереробки в Україні 1853 р. Йогану Зегу (07.09.2007 р.) та ін.
Розташовані пам'ятки архітектури та мистецтва: в районі Губичі стоять деревяні церкви Святого Івана Хрестителя (1879 р.) та Покрова Пресвятої Богородиці (1902), в районі Тустановичі, при в'їзді з Трускавця стоїть цвинтарна деревяна церква Перенесення мощів святого Миколая (1899 р.), в районі Мразниця - Храм Успення Пресвятої Богородиці (1929) з вітражами П. Холодного (1931).
Подібні статті:
Найдавніший Борислав (походження топоніма, перші писемні згадки)
На території Борислава та навколо знаходяться родовища нафти, газу, озокериту, менілітових сланців, піску, гіпсу, солі. Існують також і 10 джерел мінеральних вод типу «Нафтуся».
Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень — Борислава, Бані Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович, які від другої половини XIX ст. швидко розбудовувалися і на початку ХХ ст. злилися в одне місто.
Перша писемна згадка про Борислав — у грамоті польської королеви Ядвіґи від 19 березня 1387 р. Назву міста «Борислав» пов’язують із словосполученням «славні бори», хоча найвірогідніше назва слов’янського села походить від поняття «бор», що означало підвищення, вкрите дрімучим хвойним лісом.
Від середини XIX ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти, озокериту і газу. У 1873 році у Бориславі було близько 12000 ям-криниць, з яких видобували нафту і озокерит 75 великих та 779 малих підприємств, на яких працювали біля 10,5 тисяч робітників. Промислова розробка бориславського нафтового родовища досягла апогею 1909 року і становила 5 відсотків світового видобутку нафти.
Бориславське родовище озокериту — одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. У другій половині XIX ст. бориславський озокерит використано для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США.
Завдяки своїй всесвітній славі, як одного з найбільших центрів нафто– і озокеритовидобутку, а також повісті І.Франка „Борислав сміється”, одного з перших великих художніх творів у світовій літературі на виробничу тематику, місто здобуло популярність та розголос далеко за межами краю. Фірми США, Канади, Бельгії, Франції, Німеччини вели нещадну експлуатацію родовищ, не приділяючи жодної уваги охороні навколишнього середовища та безпеці праці.
Про розвиток промисловості у Бориславі розповідали письменники: Іван Франко — збірник «Борислав» (1877), прозові твори, повісті: «Boa constrictor» (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1881), «Дещо про Борислав» (1882). Численні нариси та оповідання написав письменник і педагог, освітянський діяч, автор шкільних підручників, публіцист Стефан Ковалів.
Станом на 2004 рік Борислав входив до числа шести найзеленіших міст України. Площа зелених насаджень у місті перевищувала міжнародні норми (не менше за 20 кв. м на одного мешканця) і становила 69,8 кв. м на одного мешканця .
Сьогодні у Бориславі — 9 загальноосвітніх шкіл, санаторна школа-інтернат, спецшкола-інтернат, державна гімназія загальноосвітнього профілю, Мала Академія Наук, Бориславський медичний коледж, Бориславський професійний ліцей, 13 дошкільних закладів, дитячий будинок, 5 лікувальних установ.
У Бориславі знаходяться пам'ятники Т. Шевченку (1940 р.), І. Франку (1958 р.), А. Міцкевичу (1898 р.), С. Бандері (1998 р.), пам'ятний знак «Хрест Свободи» або «Скасування панщини 15 травня 1848 р.» (1998 р.), пам'ятна таблиця винахіднику промислової нафтопереробки в Україні 1853 р. Йогану Зегу (07.09.2007 р.) та ін.
Розташовані пам'ятки архітектури та мистецтва: в районі Губичі стоять деревяні церкви Святого Івана Хрестителя (1879 р.) та Покрова Пресвятої Богородиці (1902), в районі Тустановичі, при в'їзді з Трускавця стоїть цвинтарна деревяна церква Перенесення мощів святого Миколая (1899 р.), в районі Мразниця - Храм Успення Пресвятої Богородиці (1929) з вітражами П. Холодного (1931).
Подібні статті:
Найдавніший Борислав (походження топоніма, перші писемні згадки)
----------
Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!