Єдине, унікальне та неповторне у світі місто – Борислав - Борислав у ЗМІ - Каталог статей - Моє місто - Борислав!
06.12.2016, Вівторок, 13:05
Головна » Статті » Борислав у ЗМІ

Єдине, унікальне та неповторне у світі місто – Борислав

Частина 1.

Борислав – без перебільшення та сумніву, є історичний центр озокеритної, нафтогазової промисловості України, Європи та світу. Це єдине місто в світі яке розташоване на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищі з джерелами мінеральних лікувальних вод типу «Нафтуся» та з численними пластовими водами.

Борислав – єдине місто у світі, яке за 100 років свого інтенсивного розвитку, а це 1850-ті–1950-ті рр., через великий, швидкий, частково неконтрольований та неординарний розвиток нафто озокеритної промисловості в історичних, публіцистичних і наукових працях, а також і в літературній творчості, одержав найбільше у світі історичних назв – понад два десятка. Через цю велику промисловість також розвивалися численні міста, як у краї: Дрогобич, Стрий, Львів, так і в низці міст тодішньої Австро-Угорської імперії, серед них: Перемишль, Краків, Відень, Будапешт та інші.

На підставі пропозицій громадськості та Постанови Ради Міністрів Польщі від 20.05.1930 до міста Борислава були приєднані навколишні поселення – м. Тустановичі, с. Баня Котівська, с. Губичі та с. Мразниця, які фактично 03.02.1931 р. утворили т. зв. «Великий» Борислав площею 60 кв. км із населенням 42000 осіб. 26. 07. 1933 юридично ще були затверджені й нові міські права м. Борислава. Із 1934 Борислав вилучено з підпорядкування Дрогобицького староства (повіту) і він став містом Львівського воєводського (обласного) підпорядкування. 1936 р. площа міста становила 73,38 км?.

За своєю територію Борислав був третім містом після столиці Варшави та промислового м. Лодзі, а також третім у Львівському воєводстві за кількістю населення, після Львова і Перемишля. Цікавим і унікальним явищем було те, що у 1930-х рр.

Фундація Християнської Громади м. Борислава була власником с. Солонсько (за 12 км на північний схід від м. Дрогобича), а озокеритна фірма «Boryslaw» Tow. Akc. wydobywania wosku ziemnego в м. Бориславі була власником с. Попелі (за 11 км на південний захід від м. Дрогобича). А українські нафтовики у с. Нагуєвичах купили стару хату з присадибним господарством від родини Івана Франка і розпочали там будівництво «Дитячої Оселі» ім. Івана Франка.

З початку ХХ ст. у книгах та підручниках з історії та географії нашого краю чи усієї країни згадується й вивчається про нафтово-озокеритну промисловість м. Борислава. А згідно шкільних навчальних програм з української літератури до середини 1990-х рр. на Україні в усіх школах обов’язково вивчали твір Івана Франка «Борислав сміється». Про м. Борислав відзнято десятки документальних, художніх кінофільмів та телесюжетів.

До складу Бориславської міської ради з 30. 12. 1962 р. входить також бальнеологічний курорт з 2005 р. імені Омеляна Стоцького – смт. Східниця, де на базі Східницького родовища мінеральних вод типу «Нафтуся» експлуатуються 38 джерел та 17 свердловин. Хоча історія Борислава починається із першої у відомих нам писемних джерелах згадки – грамоти-привілею XVI ст., де в 19 березня 1387 р. згадується село Тустановичі та монастир Борислав, які польська королева Ядвіга подарувала двом галицьким боярам – братам Юркові та Ананію Доброславичам.

Однак справжній великий, унікальний і неповторний розвиток місто завдячує природним багатствам землі – нафти, озокериту, газу, мінеральних джерел, будівельних матеріалів – та десяткам тисяч людей, які причетні до їх експлуатації та використання.

Історія зафіксувала сотні унікальних, неповторних дат, фактів, подій і т. п., які майже невідомі не лише мешканцям нашої країни, але й жителям нашого міста. Тут подаємо лише незначну їх кількість, і то лиш те, що стосується озокеритної й нафтогазової промисловості, оскільки вони були початками й інших суміжних подій та численних пам’яток.

1578 р. у краківській друкарні Лазаря видано книгу придворного лікаря польських королів, доктора філософії та медицини Войцеха Очка (1537 – 1599) під назвою „Cieplice”. У цій праці вперше описано про те, що місцеві жителі поблизу м. Дрогобича з поверхні води у ямах-криницях або на банях видобувають (збирають з поверхні води) багато нафти, яку називають ропою, і також, як джерела мінеральних вод застосовують її у лікуванні, як «дуже корисну».

1617 р. у виданій в м. Замості книзі Еразма Сикста «Про мінеральні джерела в с. Шкло» вперше згадується про видобуток нафти поблизу міста Дрогобича та різні мінеральні джерела, які так само, як і нафта застосовували у лікуванні.

1721 р. у виданій у м. Сандомирі книзі Ґабріеля Жончиньскєґо згадується про видобуток нафти поблизу м. Дрогобича, а також вперше згадується про дистиляцію нафти, окрім змащування осей у возах, також для освітлення у лампах замість олії.

02. 08. 1810 р. Державна (Надвірна) канцелярія у столиці Австрії м. Відні вперше видали офіційний урядовий документ – Декрет, надісланий до Гірничого суду у м. Дрогобич, як перший нормативно-правовий акт у гірничій галузі для видобутку нафти й земного воску (озокериту) у Бориславі в Галичині. З цього часу у Дрогобицькому Гірничому управлінні починають реєструвати підприємців з видобутку і переробки нафти та озокериту.

1818 р. вперше в офіційних писемних джерелах згадується про працю місцевих працівників (робітників) нафтового промислу – так звані ріпники, сіл Борислава та Мразниці, які займалися видобутком нафти з т. зв. дучок (невеликих ям), щорічно здавали власнику села по два гарнці доброї та чистої нафти.

1835 р. у Бориславі було уже 30 діючих ям-криниць, з яких видобували щоденно по 4 кварти (16 літрів) нафтової ропи, тобто близько 15 тисяч літрів річно. Збирали її за допомогою мітел з поверхні води, нагромадженої у цих дучках.

1851 р. Федір Білоус вперше описав спосіб видобутку нафти у Бориславі: „Тут збирають багато смаровила до возів, так званої ропи, що не так, як смола з дерев соснових випалюється, але без усякого труду знаходиться. Бо є в землі рідина такого роду, а селянин тільки викопує яму, вузьку, кілька сажнів глибоку, спускає в цю яму відро або інший який посуд на довгій палиці, і по короткім часі назбирається поверх води ропа і він її посудом витягає. Ця ропа уживається як смаровило, смердить неприємно й є рідша; мазниці в цих сторонах називають ропницями”.

30. 03. 1853 р. вперше у світі у м. Львові в аптеці власника Петра Міколяша на вул. Коперніка 1, застосовано для освітлення нафтопродукт (гас) винайдений магістром фармації Йоганом Зегом (02. 09. 1817, м. Ланьцут – 25. 01.1897, м. Борислав) з бориславської нафти методом хімічної переробки та очистки для технічних цілей. Вперше застосував 30. 03. 1853 р. один з нафтових дистилятів для освітлення в лампах, спеціально сконструйованих львівським бляхарем Адамом Братковським. Перша така лампа публічно спалахнула і засвітилася 30. 03. 1853 в цій аптеці, а, згодом, 31. 07. 1853 р. у львівському шпиталі, де цього ж дня, вночі за допомогою освітлення нафтових ламп, була вперше у світі проведена складна хірургічна операція лікарем Заорським пацієнтові Владиславові Холєцкому. Відтоді почалося промислове використання в різних технічних цілях, як самого нафтового дистиляту, так і інших продуктів переробки нафти, а також виробництво свічок з озокериту.

1854 р. у Бориславі за ініціативою та під керівництвом львівського промисловця Роберта Домса (1816 – 1893) вперше розпочато промисловий видобуток земного воску (озокериту), який переробляли на фабриці у м. Львові.

Олег МИКУЛИЧ,

доктор історії

публікація в Західно Українському НафтоГазовому Порталі

18 Лютого 2015 року



Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!


Ще статті:


Є про що поговорити? - заходьте на форум!
Прагнете новин? Вам сюди - новини мого міста

Категорія: Борислав у ЗМІ | Додав: Admin (23.06.2016)
Переглядів: 419 | Теги: Тустановичі, Східниця, Мразниця, Івана Франка, нафтуся, Губичі, Boryslaw, озокерит, нафтогазової, Попелі | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Код *: