13.11.2024, Середа, 19:24
Як нам дали світло.
Першими користуватись гасовими лампами почали українці


У ніч на 31 липня 1853 року в шпиталі на Личакові, що на околиці Львова, хірург Загорський зробив термінову операцію з видалення апендикса пацієнтові Владиславові Холецькому. І ніхто й ніколи про це не згадав би, якби не одна річ: уперше в історії операція пройшла при освітленні гасовою лампою. Цей день умовно вважають датою її появи.

У прикарпатському поселенні Бориславі неподалік Дрогобича (нинішня Львівщина) місцеві селяни черпали нафту здавна. Видобуту зі спеціально виритих колодязів чорну смердючу рідину називали ропою. До середини XIX ст. її сяк-так очищували й отриманий дистилят використовували переважно як мастило для возів.

1852 року двоє дрогобицьких євреїв Абрам Шрайнер і Лейба Штірман привезли до Львова кілька бочок бориславського дистиляту. Запропонували придбати їх власникові найбільшої в місті аптеки «Під золотою зіркою» Петрові Міколяшу. «Із цієї рідини можна переганяти чистий спирт. Він буде дешевшим за звичайний», — обіцяли ділки, знаючи інтерес Міколяша до всіляких новинок. У його аптеці, приміром, уперше в Галичині почали виготовляти й продавати содову воду.

Петро Міколяш придбав 2 центнери нафти. Очистити її доручив 35-річному лаборантові своєї аптеки Янові Зегу. Удень той працював у аптеці, а ночі просиджував над невідомою йому речовиною.

«Від головного болю й запаморочення від чадних газів я часто навіть непритомнів. Через плями від нафти на моєму одязі люди уникали мене, вважаючи за дивака, — писав Зег у своїх спогадах, надрукованих 1889 року в «Журналі Львівського товариства аптекарів». — Урешті-решт мені вдалося так очистити дистилят, що мій продукт, порівняно із сировиною, був майже без запаху».

Для очищення нафти Зег використав концентровану сірчану кислоту й содовий розчин. Отоді-то в аптеці Петра Міколяша у Львові із сирої нафти вперше у світі й було добуто світло-коричневу речовину, яка добре горіла, — гас.

Будівлі й вулиці Львова в той час освітлювали дорогою скельною олією, яку завозили з Італії. Зег запропонував використовувати замість неї видобуту ним рідину — значно дешевшу. Він звертається до львівського бляхаря Адама Братковського, і той переробляє олійну лампу так, щоби вона давала світло від гасу. Також прилаштовує пристрій, яким можна реґулювати довжину ґноту, а отже, і яскравість світла. Лампу поміщає в скляну колбу, аби вогонь був захищений від вітру, а стіни приміщення не вкривалися кіптявою. У вересні 1853 року першою такою лампою починають освітлювати вітрину аптеки Петра Міколяша. Львів’яни відразу ж зацікавилися винаходом, і було чого: одна гасова лампа дає світла, як 10—15 свічок.
Братковський починає масово виготовляти гасові лампи або ж переробляє старі — олійні. «Купували господарі та люди з передмістя. Не один студент уночі вчився при світлі цих ламп», — хвалився Зег.

Гасові лампи з’явля­ються в шпиталі на Личакові. Ними невдовзі починають освітлювати вулиці Львова. «Лампи запалюють із настанням сутінків і на цілу ніч, не зважаючи на те, світить місяць чи ні, — пише того ж 1853-го «Газета львівська». — На мешканців міста це нововведення справляє велике враження».

Зег залишає роботу в аптеці й на вул. Краківській відкриває крамницю. Там він торгує гасом із власної міні-фабрики, на якій працюють четверо робітників. Сировину отримує з Борислава, Коломиї та Богородчан. 1854-го тут перероблено 600 ц нафти. Гас із фабрики Яна Зега постачають до австрійської столиці Відня, а також за кордон — до Пруссії.

Одного дня 1858 року до крамниці Зега привезли пошкоджену бочку гасу. Рідина витекла на бруківку. Якийсь хлопчина, що проходив повз, запалив циґарку та кинув недопалок. Від нього зайнялося полум’я й перекинулося на будинок, у якому перебували дружина Зега 21-річна Дорота Облочинська та її 17-літня сестра Герміна. Від отриманих опіків обидві жінки того ж дня померли. Надгробний пам’ятник на Личаківському цвинтарі вцілів донині: дві молоді жінки, охоплені полум’ям, простягають руки до неба, прохаючи про порятунок.

Згорьований Ян Зег залишає гасовий бізнес. Продає патент на винахід і переїжджає до Борислава. Там, на вул. Панській (нині Шевченка), він відкриває першу аптеку. Одружується з Марією Облочинською. Згодом у них народжуються дві доньки. У Бориславі Зег помирає 1897-го у 79-річному віці.

У Відні згодом починається серійне виробництво гасових ламп конструкції Рудольфа Діттмара. А після того, як гасовими лампами освітили вокзал столиці Австро-Угорщини, навіть у Львові, де вони з’явилися вперше, їх почали називати «віденськими».

У Польщі ж співавтором гасової лампи, а іноді навіть єдиним її винахідником називають Ігнатія Лукасевича. У польському місті Кросні йому встановили пам’ятник як «творцеві нафтового промислу Галичини». Хоча насправді Лукасевич працював помічником у лабораторії Яна Зега. Восени 1853-го він виїхав зі Львова. У Книзі привілеїв австрійського Патентового уряду під 2 грудня 1853 року чітко вказано: «Маґістр фармації Ян Зег. Винахід досконало очищеної хімічної нафти». Згадки про Лукасевича там немає. Не пише ані слова про помічника у своїх спогадах і сам Ян Зег. Імовірно, полякам вигідніше було бачити творцем гасу співвітчизника Ігнатія Лукасевича, а не угорця за походженням львів’янина Яна Зега.

Після винайдення ним гасу видобуток нафти в околицях Борислава почав розвиватися шаленими темпами. На початку ХХ ст. у Галичині, що була провінцією Австро-Угорської імперії, видобували 5 % світової нафти.


Доброслава Хміль,
"Міст" -  тижневик для українців всього світу,
Канада


Інші статті:

Етюди з минулого

----------
Є про що поговорити? - заходьте на форум!

Прагнете новин? Вам сюди - новини мого міста



Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!