Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав:

    - Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!

    Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:

    - Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново залагодити одну дуже важливу справу, - і, трохи подумавши, додав: - Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоїй.

    - Із задоволенням, Майстер, - пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, його що в черговий раз відсувають на другий план.

    - Добре, - сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелике золоте кільце з красивим каменем. - Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати це кільце, щоб віддати борг. Постарайся взяти за нього більше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Скачи ж і повертайся якомога швидше!

    Юнак взяв золоте кільце і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати кільце торговцям, і ті спочатку з цікавістю роздивлялися його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до кільця всякий інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб'язно пояснив йому, що золота монета - це занадто висока ціна за таке кільце і що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.

    Почувши слова старого, молодий чоловік дуже засмутився, адже він пам'ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши кільце добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра.

    - Майстер, я не зміг виконати твого доручення, - з сумом сказав він. - У кращому випадку я міг би виручити за золоте кільце пару срібних монет, але ж ти не велів погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки це кільце не варте.

    - Ти щойно виголосив дуже важливі слова, синку! - Озвався Майстер. - Перш, ніж намагатися продати кільце, непогано було б встановити його справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-но до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за кільце. Тільки що б він тобі не відповів, не продавай кільце, а повертайся до мене.

    Юнак знову скочив на коня і відправився до ювеліра.

    Ювелір довго розглядав золоте кільце через лупу, потім зважив його на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:

    - Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п'ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю кільце за сімдесят, враховуючи терміновість угоди.

    - Сімдесят монет?! - Юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад.

    - Сідай сюди, - сказав Майстер, вислухавши жвавий розповідь молодого чоловіка.

    І знай, сину, що ти і є це саме кільце. Дорогоцінне і неповторне! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, очікуючи, що це зробить перший зустрічний?