Борислав та його околиці за актами ревізії Перемиської землі 1692 року
Донедавна одним маловідомим архівним джерелом була книга: Акти ревізії Перемиської землі Руського воєводства 1692 року. Дане джерело зберігається в Центральному державному історичному архіві України м. Львів. Це рукописна книга, написана старопольською мовою, чорним чорнилом, всього 258 аркушів розміром 20х35 см. Папір аркушів товстий, білий, від часу пожовклий, зшитий білими нитками. Оправа книги шкіряна, темно-коричневого кольору розміром 20,5х30,8 см., зав’язувалася двома парами білих шкіряних шнурівок (збереглися частково). На торці (хребті) оправи квадратна паперова біла наклейка з написом 1692 рік. Стан збереження задовільний. Аркуші рухомі, сліди від червоточення на оправі та аркушах. Загальне забруднення.[1].
Передісторією створення актів ревізії Перемиської землі було рішення генерального Вишенського сеймику від 5 травня 1692 р.[2].
Із 18 пункту цього рішення довідуємося, що у зв’язку нерівномірних сплат податків у різних землях, приймається рішення про проведення генеральної ревізії цілої Перемиської землі – міст і містечок, сіл королівських, церковних і шляхетських. А для проведення цієї ревізії було вибрано три пари відомих послів, шляхтичів і поділено ревізовану територію на три частини: між річками Сяном і Дністром; за річкою Сяном та за річкою Дністром. Там же, на сеймику, ревізори прийняли присягу про правдиве здійснення ревізії, та вирішили ще ряд технічних і фінансових справ для здійснення цієї ревізії, яку розпочали 10 травня 1692 року.
На титульній сторінці книги знаходимо запис, що ця ревізія здійснена третьою парою, район за річкою Дністром – Олександром Гумницьким, сяноцький чесник та Олександром Лопінським. Подальші записи на цьому ж аркуші зроблені пізніше невідомим архіваріусом латинською мовою про нумерацію та іншу інформацію до цієї книги з датами 6 серпня 1787 року і 24 червня 1795 року. На першій сторінці ревізорами зроблений такий запис: "Ревізія генеральна міст, містечок і сіл Й[ого] К[оролівської] М[илості], церковних і шляхетських у Перемиській землі в частині за дністрянській розташовані, також димів* і посілостей в них заставши нами нижче підписаних. Vigore Laudi Вишенського сеймику, від дня 10 травня 1692 року розпочата, проведена і належно записана." Дальше в книзі йде опис посілостей в алфавітному порядку, і перед тим, як описано на нову літеру, то пропущено від одного до декількох чистих аркушів. Це вказує на те, що книга була складена згодом із чорновиків.
В книзі спочатку описані шляхетські посілості, а потім королівщини староства Дрогобицького і Стрийського. Посілості ключів: Липянський, Чуквівський, Мединицький. Посілості країн: Волосянка, Ільницька, Либокорська, Підбузька, Розлуцька, Гвоздецька. І наприкінці міста: Дрогобич, Стрий, Сколе.[3].
З цієї ревізії до історії Борислава та околиць довідуємося про власників частин у селах (у деяких – про декількох одночасно), що засвідчує існування на цих землях дрібної, так званої "ходачкової" шляхти. Натомість у селі Губичах не зафіксовано жодного власника, адже добре відомо, що це село було королівським і належало до Дрогобицького староства.
Інформативна цінність дослідженого джерела визначається також і тим, що він подає перелік імен, рідше прізвищ місцевого селянства, яке перебувало в різних формах залежності, а також типи і розміри їх земельних наділів, назви мікротопонімів, інфраструктуру сіл.
Довідуємося також про те, що в селі Котів була королівська солеварня (жупа, баня), до якої належало сорок зваричів, що сидять на городах. А в селі Тустановичах була приватна солеварня – перша відома нам згадка про неї з XVII століття.
Пропонуючи джерело, подаємо копії аркушів, а також їх переклад сучасною українською мовою, користуючись загальноприйнятими в українській археографії нормами.
БОРИСЛАВ
Борислав, в якому частина Й[ого] М[илост]і П[ана] Копистянського, і хлопи, що на ній сидять:
1. Гриць Василишин сидить на пів чверті.
2. Калинчан сидить на пів чверті.
3. Михайло сидить на пів чверті.
4. Проць сидить на пів чверті.
5. Олекса сидить на пів чверті.
Усього на чвертях душ 15.
На цій же частині два млини по одному каменю і пила. Корчм дві у селі, третя на гостинці під гонтами [до] Мразниці і хлопів дев'ять там же належать.
На частині Й[ого] М[илост]і П[ана] Попеля є такі піддані:
1. Лесько Сливчак на пів чверті.
2. Тимко на пів чверті.
3. Пелехатий на пів чверті.
4. Чарків на пів чверті.
5. Івашко на пів чверті.
6. Петрушка на пів чверті.
7. Панкевич на пів чверті.
8. Хома на пів чверті.
До цієї частини є корчма з шинком. Це село розташоване на двох місцевостях. В Мразниці осіли хлопи на глибокому потоці між горами лисими. Частина шляхетська – шляхти домів чотири, які, як і дехто з Борислава подимне дають Й[ого] М[илост]і Пана Попеля, і до одного звіту належать.
Частина також Й[ого] М[илост]і Пана від Мразниці під горою осіла мало що на кращих грунтах і шляхта в Бориславі.
А частина Й[ого] М[илост]і Пана Копистинського дальше від гір вийшла, а отже, як і на рівнинах там родиться усяке збіжжя.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.10.
ГУБИЧІ
1. Андрусь на пруті.
2. Мудрик на пруті.
3. Лапчишин на пів чверті.
4. Михайлів на пів чверті.
5. Iван на пів чверті.
6. Савка на пруті.
7. Сень на пів чверті.
8. Мануцеляк на пів чверті.
9. Василь на пруті.
10. Проць на пів чверті.
11. Гриць на пів чверті.
12. Іван на пів чверті.
13. Гриць на пів чверті.
14. Дмитро на пів чверті.
15. Федь на пруті.
16. Яким на пруті.
17. Лучка на пів чверті.
18. Онихрик на пів чверті.
19. Василь на пів чверті.
Інші пустки.
Двірський млин з двома каменями, а другий пустий. Корчма, в якій жид шинкує.
Саме село осіло на рівних урожайних полях.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.148.
КОТІВ
В якому є частина Й[ого] М[илост]і Пана Попеля хорунжого чернігівського.
1. Павло Демків син на п[ів] чверті.
2. Гриців Тимко на п[ів] чверті.
3. Ткачик на п[ів] чверті.
4. Іван Вацовський на п[ів] чверті.
5. Ясько Кобшина на п[ів] чверті.
6. Федько Кобшина на п[ів] чверті.
7. Старий Кобшин, війт, немає нічого.
8. Тимко Ільчишин на п[ів] чверті.
9. Лучка на п[ів] чверті.
10. Василь Кобшин на п[ів] чверті.
11. Петро Поіліків на п[ів] чверті.
12. Сидір Кобшин на п[ів] чверті.
13. Стефан Другіків на п[ів] чверті.
14. Демко на п[ів] чверті.
15. Іван Ледніків на п[ів] чверті.
16. Драган Ярмулка не сіє не орить.
Корчма, до якої з броварні дають трунок. Шляхта, яка податку Р[ечі] П[ольської] П[осполитої] сплачувати не хоче, є домів три.
В цьому ж Котові проживають Їх М[илості] Пани Бжосньовські, братів троє, осілих на лані, мають по одному загороднику, сплачують податок з Й[ого] М[илостю] Паном Попелем, і до одного квіту належать, і млин свій мають з одним колом.
У Котові, тобто близько жупи, є піддані Й[ого] М[илості] Пана Копистинського:
1. Костур на п[ів] чверті.
2. Микула на п[ів] чверті.
3. Син його на п[ів] чверті.
4. Матвій Калимів на п[ів] чверті.
5. Тимко на п[ів] чверті.
Млинів по одному камені два. Корчма.
Пан Мошинський побудувався на ґрунті Й[ого] М[илості] Пана Копистинського, і має двоє загородників.
Це ж село ввійшло у гори глибоким потоком, і там не родиться ніяке збіжжя, тільки з обидвох сторін мало більше іншого родиться хліба, тільки овес.
До жупи Котівської Й[ого] К[оролівської] М[илості] належать сорок зваричів, що сидять на городах.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.41, 42.
ПОПЕЛІ
Добра дідичні Й[ого] М[илості] Пана Копистянського, в яких є такі піддані:
1. Гаврило на пів чверті.
2. Дмитро на загороді.
3. Андрусь на чверті.
4. Федь на двох стайнях.
5. Панько на пів чверті.
6. Петрух на пів чверті.
7. Гаврило на чверті.
8. Годзюк на чверті.
9. Стефан на чверті.
10. Гринь на пів чверті.
11. Яцько на пів чверті.
12. Тимко на чверті.
13. Мелющук на чверті.
14. Федь на чверті.
15. Соловей на загороді.
16. Ткач на городі.
17. Гриць на пів чверті.
18. Вдова на чверті.
19. Гриць на пів чверті.
20. Злісний на загороді.
21. Попчиха на пів чверті.
22. Іван на чверті.
23. Ясько на чверті.
24. Матій на загороді.
Млин з одним колом, корчма, до якої орендар дає трунок з бровару. Пусток є вісім, Які тим [самим] Пан засіває. В цьому ж селі Пан Туринський сидить на пруті. А саме село осіло на рівних та урожайних полях.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.89.
ТУСТАНОВИЧІ
Добра дідичні Й[ого] М[илості] Пана Остророга, в яких є такі посілості.
Чвертників на цілих чвертях осілих є сорок чотири, один ткач, млин з двома каменями, корчма. Проживаєть тут Ї[х] М[илості] Пани різної шляхти, а це:
П[ан] Павло Тустанівський на двірському грунті.
П[ан] Ян Тустанівський на двірському грунті.
Пан Гжибовський ? на двірському грунті.
Пан Топольницький на двірському грунті.
Пан Любинецький на 4 частинах поля.
П[ан] Станіслав Тустанівський на двірському грунті.
П[ан] Ян Хотинський на двірському грунті.
П[ан] Ян Тустанівський на двірському грунті.
Хромачек Тустанівський під Порогом.
Мамутка Тустанівський під Порогом.
П[ан] Корчинський на 4 частинах чверті.
П[ана] Котожа Тустанівського два підданих халупників.
П[ана] Івана Тустанівського халуп три.
Жупа є в селі, при якій різних халуп вісімнадцять. Саме село під горою осіло при лісі, але поля рівні і урожайні, маючи вдосталь води.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.123.
1. ЦДІАЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 258.
2. AGZ. – T. XXII. – № 89. – S. 256.
* Дими – двори.
3. ЦДІАЛ. - Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 258.
Передісторією створення актів ревізії Перемиської землі було рішення генерального Вишенського сеймику від 5 травня 1692 р.[2].
Із 18 пункту цього рішення довідуємося, що у зв’язку нерівномірних сплат податків у різних землях, приймається рішення про проведення генеральної ревізії цілої Перемиської землі – міст і містечок, сіл королівських, церковних і шляхетських. А для проведення цієї ревізії було вибрано три пари відомих послів, шляхтичів і поділено ревізовану територію на три частини: між річками Сяном і Дністром; за річкою Сяном та за річкою Дністром. Там же, на сеймику, ревізори прийняли присягу про правдиве здійснення ревізії, та вирішили ще ряд технічних і фінансових справ для здійснення цієї ревізії, яку розпочали 10 травня 1692 року.
На титульній сторінці книги знаходимо запис, що ця ревізія здійснена третьою парою, район за річкою Дністром – Олександром Гумницьким, сяноцький чесник та Олександром Лопінським. Подальші записи на цьому ж аркуші зроблені пізніше невідомим архіваріусом латинською мовою про нумерацію та іншу інформацію до цієї книги з датами 6 серпня 1787 року і 24 червня 1795 року. На першій сторінці ревізорами зроблений такий запис: "Ревізія генеральна міст, містечок і сіл Й[ого] К[оролівської] М[илості], церковних і шляхетських у Перемиській землі в частині за дністрянській розташовані, також димів* і посілостей в них заставши нами нижче підписаних. Vigore Laudi Вишенського сеймику, від дня 10 травня 1692 року розпочата, проведена і належно записана." Дальше в книзі йде опис посілостей в алфавітному порядку, і перед тим, як описано на нову літеру, то пропущено від одного до декількох чистих аркушів. Це вказує на те, що книга була складена згодом із чорновиків.
В книзі спочатку описані шляхетські посілості, а потім королівщини староства Дрогобицького і Стрийського. Посілості ключів: Липянський, Чуквівський, Мединицький. Посілості країн: Волосянка, Ільницька, Либокорська, Підбузька, Розлуцька, Гвоздецька. І наприкінці міста: Дрогобич, Стрий, Сколе.[3].
З цієї ревізії до історії Борислава та околиць довідуємося про власників частин у селах (у деяких – про декількох одночасно), що засвідчує існування на цих землях дрібної, так званої "ходачкової" шляхти. Натомість у селі Губичах не зафіксовано жодного власника, адже добре відомо, що це село було королівським і належало до Дрогобицького староства.
Інформативна цінність дослідженого джерела визначається також і тим, що він подає перелік імен, рідше прізвищ місцевого селянства, яке перебувало в різних формах залежності, а також типи і розміри їх земельних наділів, назви мікротопонімів, інфраструктуру сіл.
Довідуємося також про те, що в селі Котів була королівська солеварня (жупа, баня), до якої належало сорок зваричів, що сидять на городах. А в селі Тустановичах була приватна солеварня – перша відома нам згадка про неї з XVII століття.
Пропонуючи джерело, подаємо копії аркушів, а також їх переклад сучасною українською мовою, користуючись загальноприйнятими в українській археографії нормами.
БОРИСЛАВ
Борислав, в якому частина Й[ого] М[илост]і П[ана] Копистянського, і хлопи, що на ній сидять:
1. Гриць Василишин сидить на пів чверті.
2. Калинчан сидить на пів чверті.
3. Михайло сидить на пів чверті.
4. Проць сидить на пів чверті.
5. Олекса сидить на пів чверті.
Усього на чвертях душ 15.
На цій же частині два млини по одному каменю і пила. Корчм дві у селі, третя на гостинці під гонтами [до] Мразниці і хлопів дев'ять там же належать.
На частині Й[ого] М[илост]і П[ана] Попеля є такі піддані:
1. Лесько Сливчак на пів чверті.
2. Тимко на пів чверті.
3. Пелехатий на пів чверті.
4. Чарків на пів чверті.
5. Івашко на пів чверті.
6. Петрушка на пів чверті.
7. Панкевич на пів чверті.
8. Хома на пів чверті.
До цієї частини є корчма з шинком. Це село розташоване на двох місцевостях. В Мразниці осіли хлопи на глибокому потоці між горами лисими. Частина шляхетська – шляхти домів чотири, які, як і дехто з Борислава подимне дають Й[ого] М[илост]і Пана Попеля, і до одного звіту належать.
Частина також Й[ого] М[илост]і Пана від Мразниці під горою осіла мало що на кращих грунтах і шляхта в Бориславі.
А частина Й[ого] М[илост]і Пана Копистинського дальше від гір вийшла, а отже, як і на рівнинах там родиться усяке збіжжя.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.10.
ГУБИЧІ
1. Андрусь на пруті.
2. Мудрик на пруті.
3. Лапчишин на пів чверті.
4. Михайлів на пів чверті.
5. Iван на пів чверті.
6. Савка на пруті.
7. Сень на пів чверті.
8. Мануцеляк на пів чверті.
9. Василь на пруті.
10. Проць на пів чверті.
11. Гриць на пів чверті.
12. Іван на пів чверті.
13. Гриць на пів чверті.
14. Дмитро на пів чверті.
15. Федь на пруті.
16. Яким на пруті.
17. Лучка на пів чверті.
18. Онихрик на пів чверті.
19. Василь на пів чверті.
Інші пустки.
Двірський млин з двома каменями, а другий пустий. Корчма, в якій жид шинкує.
Саме село осіло на рівних урожайних полях.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.148.
КОТІВ
В якому є частина Й[ого] М[илост]і Пана Попеля хорунжого чернігівського.
1. Павло Демків син на п[ів] чверті.
2. Гриців Тимко на п[ів] чверті.
3. Ткачик на п[ів] чверті.
4. Іван Вацовський на п[ів] чверті.
5. Ясько Кобшина на п[ів] чверті.
6. Федько Кобшина на п[ів] чверті.
7. Старий Кобшин, війт, немає нічого.
8. Тимко Ільчишин на п[ів] чверті.
9. Лучка на п[ів] чверті.
10. Василь Кобшин на п[ів] чверті.
11. Петро Поіліків на п[ів] чверті.
12. Сидір Кобшин на п[ів] чверті.
13. Стефан Другіків на п[ів] чверті.
14. Демко на п[ів] чверті.
15. Іван Ледніків на п[ів] чверті.
16. Драган Ярмулка не сіє не орить.
Корчма, до якої з броварні дають трунок. Шляхта, яка податку Р[ечі] П[ольської] П[осполитої] сплачувати не хоче, є домів три.
В цьому ж Котові проживають Їх М[илості] Пани Бжосньовські, братів троє, осілих на лані, мають по одному загороднику, сплачують податок з Й[ого] М[илостю] Паном Попелем, і до одного квіту належать, і млин свій мають з одним колом.
У Котові, тобто близько жупи, є піддані Й[ого] М[илості] Пана Копистинського:
1. Костур на п[ів] чверті.
2. Микула на п[ів] чверті.
3. Син його на п[ів] чверті.
4. Матвій Калимів на п[ів] чверті.
5. Тимко на п[ів] чверті.
Млинів по одному камені два. Корчма.
Пан Мошинський побудувався на ґрунті Й[ого] М[илості] Пана Копистинського, і має двоє загородників.
Це ж село ввійшло у гори глибоким потоком, і там не родиться ніяке збіжжя, тільки з обидвох сторін мало більше іншого родиться хліба, тільки овес.
До жупи Котівської Й[ого] К[оролівської] М[илості] належать сорок зваричів, що сидять на городах.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.41, 42.
ПОПЕЛІ
Добра дідичні Й[ого] М[илості] Пана Копистянського, в яких є такі піддані:
1. Гаврило на пів чверті.
2. Дмитро на загороді.
3. Андрусь на чверті.
4. Федь на двох стайнях.
5. Панько на пів чверті.
6. Петрух на пів чверті.
7. Гаврило на чверті.
8. Годзюк на чверті.
9. Стефан на чверті.
10. Гринь на пів чверті.
11. Яцько на пів чверті.
12. Тимко на чверті.
13. Мелющук на чверті.
14. Федь на чверті.
15. Соловей на загороді.
16. Ткач на городі.
17. Гриць на пів чверті.
18. Вдова на чверті.
19. Гриць на пів чверті.
20. Злісний на загороді.
21. Попчиха на пів чверті.
22. Іван на чверті.
23. Ясько на чверті.
24. Матій на загороді.
Млин з одним колом, корчма, до якої орендар дає трунок з бровару. Пусток є вісім, Які тим [самим] Пан засіває. В цьому ж селі Пан Туринський сидить на пруті. А саме село осіло на рівних та урожайних полях.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.89.
ТУСТАНОВИЧІ
Добра дідичні Й[ого] М[илості] Пана Остророга, в яких є такі посілості.
Чвертників на цілих чвертях осілих є сорок чотири, один ткач, млин з двома каменями, корчма. Проживаєть тут Ї[х] М[илості] Пани різної шляхти, а це:
П[ан] Павло Тустанівський на двірському грунті.
П[ан] Ян Тустанівський на двірському грунті.
Пан Гжибовський ? на двірському грунті.
Пан Топольницький на двірському грунті.
Пан Любинецький на 4 частинах поля.
П[ан] Станіслав Тустанівський на двірському грунті.
П[ан] Ян Хотинський на двірському грунті.
П[ан] Ян Тустанівський на двірському грунті.
Хромачек Тустанівський під Порогом.
Мамутка Тустанівський під Порогом.
П[ан] Корчинський на 4 частинах чверті.
П[ана] Котожа Тустанівського два підданих халупників.
П[ана] Івана Тустанівського халуп три.
Жупа є в селі, при якій різних халуп вісімнадцять. Саме село під горою осіло при лісі, але поля рівні і урожайні, маючи вдосталь води.
ЦДІАЛ Фонд №14, оп.1, спр.258, арк.123.
1. ЦДІАЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 258.
2. AGZ. – T. XXII. – № 89. – S. 256.
* Дими – двори.
3. ЦДІАЛ. - Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 258.
Микулич О., краєзнавець, дослідник історії м. Борислава, нафтогазової та озокеритної промисловості України, допоміжних історичних дисциплін
Подібні статті:
Храми Борислава
Історико-географічна довідка про Борислав
----------
Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!