До історії польської гімназії-ліцею в Бориславі
Ідея виникнення та побудови польської гімназії в Бориславі припадає на перше десятиліття минулого століття. Це й не дивно. Зі зростанням населення польської національності така потреба виникла. Цим ідеям перешкодила Перша світова війна 1914 – 1918 рр. Лише в кінці 1918 року Спілка польських громадян на чолі з лікарем Тадеєм Дверніцкім відкрила приватну польську гімназію. Відкриття цієї гімназії припадає на утворення Західно-Української Народної Республіки. Тому польська громада звернулася за дозволом до Державного Секретаріату ЗУНР, який і одержала.
Спочатку вона розміщувалася в невеличкому приміщенні (де свого часу була вечірня середня школа робітничої молоді), а згодом до гімназії у двадцятих роках минулого століття добудовано дерев’яний триповерховий корпус (сьогодні частина приміщення ЗОШ № 3). Заняття фізичною культурою і спортом проходили в залах польського товариства «Сокола» (зараз приміщення дитячо-юнацької спортивної школи).
На відміну від народних шкіл, навчання в гімназії було платним і складало близько 500 – 600 злотих на рік. Протягом семирічного курсу навчання гімназисти вивчали широке коло предметів, зокрема, релігію, польську, англійську, латинську, німецьку, українську мови, природознавство, математику і т. д.
До приватної польської гімназії приймали дітей після закінчення четвертого класу народної школи. Вступники складали вступні екзамени – польську мову і математику (рахунки). З польської мови писали диктант із текстом довільної форми, з математики кандидат мав добре знати таблицю чотирьох дій.
Вже 1919 року було набрано перші чотири класи, перша матура (тобто перший повний випуск) відбувся 1923 року. Станом на 1930/1931 навчальний рік приватна польська гімназія мала класи: нижчі – загальні та вищі – що складались із гуманітарних відділів. Цього ж навчального року І – VIII класи відвідувало 300 учнів – мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська); І – VII – відвідувало 140 учнів, мова викладання польська (суміжні: французька, німецька, українська); IV клас відвідувало 160 учнів, мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська).
Викладав 21 учитель. У середньому оплата за місячне навчання складала близько 50 злотих. На кожного викладача припадало в межах 29 учнів. Для здібних, але бідних дітей, були встановлені знижки в оплаті, або повне звільнення від оплати за навчання. В гімназії був високий рівень навчання і вимог до учнів. Більша частина викладацького складу мала професорські звання і всі закінчені вищі навчальні заклади.
Серед професорського складу відзначався вчитель математики доктор Шреєр, винятково культурна людина, яка говорила про математику, як про поезію та історію. Винятковим був також професор Леонард Горбулевіч. Спочатку навчав співу і викладав біологію. Пізніше у зв’язку зі зростанням кількості абітурієнтів займався тільки викладанням біології та біологічними дослідами. Його досліди та лекції відвідувало чимало молоді.
Вчителька Зофія Козловська викладала польську мову, уроки релігії – ксьондз Станіслав Солтисік, фізичне виховання – Вінерт, математику – професор Йонас Тілеман, а також учителі: Маріан Вейнарт, Ландерман, Боркова, професор Россовський, брат якого Казимір Россовський був останнім президентом міста; Ян Дудек, Броніслав Дуліман та інші. Директором гімназії був Тадеуш Ремер. Зі вступом у вересні 1939 року в місто радянських військ гімназія перестала існувати. На її базі нова влада відкрила середню школу.
Доля викладацького складу гімназії трагічна. Багатьох із родинами депортовано до Сибіру, значну частину професорів НКВД розстріляло. Так, професор Юзеф Пачоса арештований у лютому 1940 р. і розстріляний 7 липня 1941 року в Києві. Професор Ілярій Гостиля арештований 1940 року, а дружину Олену з двома дітьми в лютому 1940-го депортовано. Професор Станіслав Шмідт арештований у березні 1940 року, розстріляний 7 липня 1941 р. в Києві. Арештовані були також і учні. Серед них – Владислав Лєщинський, арештований в квітні 1940 року, Тадеуш Шуль та інші. Після приходу радянських військ у серпні 1944 року колишнє приміщення польської гімназії віддали під класи російської середньої школи.
Є про що поговорити? - заходьте на форум!Спочатку вона розміщувалася в невеличкому приміщенні (де свого часу була вечірня середня школа робітничої молоді), а згодом до гімназії у двадцятих роках минулого століття добудовано дерев’яний триповерховий корпус (сьогодні частина приміщення ЗОШ № 3). Заняття фізичною культурою і спортом проходили в залах польського товариства «Сокола» (зараз приміщення дитячо-юнацької спортивної школи).
На відміну від народних шкіл, навчання в гімназії було платним і складало близько 500 – 600 злотих на рік. Протягом семирічного курсу навчання гімназисти вивчали широке коло предметів, зокрема, релігію, польську, англійську, латинську, німецьку, українську мови, природознавство, математику і т. д.
До приватної польської гімназії приймали дітей після закінчення четвертого класу народної школи. Вступники складали вступні екзамени – польську мову і математику (рахунки). З польської мови писали диктант із текстом довільної форми, з математики кандидат мав добре знати таблицю чотирьох дій.
Вже 1919 року було набрано перші чотири класи, перша матура (тобто перший повний випуск) відбувся 1923 року. Станом на 1930/1931 навчальний рік приватна польська гімназія мала класи: нижчі – загальні та вищі – що складались із гуманітарних відділів. Цього ж навчального року І – VIII класи відвідувало 300 учнів – мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська); І – VII – відвідувало 140 учнів, мова викладання польська (суміжні: французька, німецька, українська); IV клас відвідувало 160 учнів, мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська).
Викладав 21 учитель. У середньому оплата за місячне навчання складала близько 50 злотих. На кожного викладача припадало в межах 29 учнів. Для здібних, але бідних дітей, були встановлені знижки в оплаті, або повне звільнення від оплати за навчання. В гімназії був високий рівень навчання і вимог до учнів. Більша частина викладацького складу мала професорські звання і всі закінчені вищі навчальні заклади.
Серед професорського складу відзначався вчитель математики доктор Шреєр, винятково культурна людина, яка говорила про математику, як про поезію та історію. Винятковим був також професор Леонард Горбулевіч. Спочатку навчав співу і викладав біологію. Пізніше у зв’язку зі зростанням кількості абітурієнтів займався тільки викладанням біології та біологічними дослідами. Його досліди та лекції відвідувало чимало молоді.
Вчителька Зофія Козловська викладала польську мову, уроки релігії – ксьондз Станіслав Солтисік, фізичне виховання – Вінерт, математику – професор Йонас Тілеман, а також учителі: Маріан Вейнарт, Ландерман, Боркова, професор Россовський, брат якого Казимір Россовський був останнім президентом міста; Ян Дудек, Броніслав Дуліман та інші. Директором гімназії був Тадеуш Ремер. Зі вступом у вересні 1939 року в місто радянських військ гімназія перестала існувати. На її базі нова влада відкрила середню школу.
Доля викладацького складу гімназії трагічна. Багатьох із родинами депортовано до Сибіру, значну частину професорів НКВД розстріляло. Так, професор Юзеф Пачоса арештований у лютому 1940 р. і розстріляний 7 липня 1941 року в Києві. Професор Ілярій Гостиля арештований 1940 року, а дружину Олену з двома дітьми в лютому 1940-го депортовано. Професор Станіслав Шмідт арештований у березні 1940 року, розстріляний 7 липня 1941 р. в Києві. Арештовані були також і учні. Серед них – Владислав Лєщинський, арештований в квітні 1940 року, Тадеуш Шуль та інші. Після приходу радянських військ у серпні 1944 року колишнє приміщення польської гімназії віддали під класи російської середньої школи.
Мар’ян Вавринчук
Прагнете новин? Вам сюди - новини мого міста
Творімо історію свого міста добрими думками і гідними вчинками.
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!
Доведемо землякам і всьому світові, що Борислав і бориславці - найкращі!